Субота, 27 квітня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

27 вересня 2023 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася лекція мистецтвознавця Юлії Полтавської «Мистецтво козацької доби. Бароко України» в межах проєкту «Мистецтво надихає».

Юлія Віталіївна Полтавська – науковий співробітник Національної академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, член Національної спілки журналістів України.

На лекції слухачі ознайомилися із стилем бароко в європейському мистецтві та архітектурі початку ХVІ-кінця ХVІІ ст., якому притаманні парадність, урочистість, пишність, динамічність, а також, прагнення до синтезу мистецтв – взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису і декоративного мистецтва. У ретельно підібраному відеоряді лекторка показала найкращі приклади барокового мистецтва в Європі. Ознайомила з творчістю найвідоміших його представників – архітектора Бальдассаре Лонгена, скульпторів Лоренцо Берніні та Джованні Бонацца, живописців Бартоломео Гвідобоно, Пітера Пауля Рубенса і Даніеля Маро, графіка Жака Калло та ін.

Лекторка зазначила, що бароко в українському мистецтві найбільше представлено в церковній архітектурі, значно менше в живописі та літературі. Як архітектурний стиль бароко почав формуватися в Україні у ХVІІ ст. На західноукраїнських землях найяскравішим прикладом архітектури раннього бароко став фасад Бернардинського костелу (Львів), Церква Срітення Господнього (Львів), Собор святих Петра і Павла (Луцьк), Монастир Кармелітів Босих (Бердичів). З кінця ХVІІ до кінця ХVІІІ ст. в Україні виникло декілька споруд, що увійшли в золоту скарбницю архітектури бароко: Архикатедральний собор Святого Юра (Львів), Костел і монастир домініканців (Львів), Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач), Почаївська Успенська лавра. Найвідомішими скульпторами і декораторами цього періоду у містах Галичини і Волині були брати Себастьян і Фабіан Фесінгери, Петро і Матвій Полейовські, Йоган Георг Пінзель та ін.

У Лівобережній Україні поширене самобутнє українське або козацьке бароко: перебудовані Софія Київська, Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир (Київ) та Києво-Печерська лавра, збудовані Покровський собор (Харків), Катерининська церква, Успенський собор Єлецького монастиря (Чернігів), Преображенський собор (Ізюм) та ін. Істотно відрізняючись від західного бароко України, не руйнуючи старих традицій, тяжіло до симетрії в композиції, гармонії, цілісності, до вираження емоційного напруження, пафосу, величі, інколи парадності, сполучаючи надмірну деталізацію структурних елементів із монументалізмом. Його поділяють на «високе», «середнє» та «низьке».

Українське бароко ХVІІ ст. нерідко називають козацьким, бо саме козацтво виявилося потужною культурною силою, причетною до духовних пошуків свого часу та носієм нового художнього смаку. Чимало видатних творів мистецтва того часу було створено на замовлення козацької старшини. З козацтвом були пов’язані і самобутній художній простір, самобутні художні цінності – козацькі думи, пісні, танці, літописи, ікони, собори, тощо. Дуже популярним на той час стає образ козака – захисника Батьківщини, козака-бандуриста – носія української духовності. Донаторами будівництва пам’яток козацької культури були відомі українські гетьмани Данило Апостол, Іван Мазепа, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський.

Також на лекції йшлося про друкарство та кунжбушки (альбоми навчальних малюнків талановитих учнів майстерні Києво-Печерської лаври).

 

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Тетяна Скирда,

фото завідувачки сектору відділу обслуговування

користувачів Наталії Опенько